Драматургія і поезія для дітей: Грицько Бойко, Вадим Бойко, Богдана Бойко

 
 

Драматургія і поезія для дітей: Грицько Бойко, Вадим Бойко, Богдана Бойко




Грицько (Григорій) Пилипович Бойко (5.09.1923 – 25.09.1978) – знаний український поет і перекладач, член Спілки письменників СРСР з 1951 р.
У літературу для дітей увійшов на початку 50-х років і дуже швидко полюбився маленьким читачам. Лише в Україні за життя поета вийшло понад п’ятдесят книжок загальним накладом близько 20 мільйонів примірників. Його твори знали в Росії, Білорусі, Вірменії, Польщі, Угорщині, Канаді та Китаї, перекладалися багатьма мовами народів світу, вивчалися за шкільною програмою, друкувалися у читанках, хрестоматіях, календарях. Десятки віршів – і теж здебільшого для дітей – було покладено на музику. Без сумніву, класикою стали створені ним з Аркадієм Філіпенком „На місточку” та „Соловейку, щебечи!” До речі, ці пісні повважав за необхідне записати з дитячим хором сам Іван Козловський.
Секрет успіху письменника – в рідкісному дарі підмічати й поетично осмислювати кумедні пригоди, що трапляються з дітьми. Найдотепніші твори поета – смішинки про малят і звірят, шкільні й спортивні веселинки (його термін!), скоромовки-спотиканки, загадки – і нині часто видаються і перевидаються окремими збірочками, їх охоче включають до різноманітних збірників, антологій, читають у дитсадках і школах, наввипередки беруть у бібліотеках.
Найобсяговіші видання останнього часу: "Веселинки, вірші, скоромовки" (К.: Веселка, 1995. – 240 с.: іл.), „Вірші-веселинки” (Донецьк: ВКФ „Сталкер”, 1998. – 320 с.: іл.), „Билиці діда Гриця” (К.: Веселка, 2004. - 119 с.: іл. – (серія „Українській дитині”) та „Вереда” (Х.: Видавничий дім "Школа", 2007. - 80 с.: іл. – (серія „Золота колекція української поезії для дітей).
Грицько Пилипович плідно працював і як перекладач з російської та польської мов. Найвідоміші переклади поезій Самуїла Маршака, Сергія Михалкова, Агнії Барто, Корнія Чуковського, з прози – Марії Ковнацької.
Особливою популярністю користуються казки для читання і вистави „Кицин дім”, „Терем-теремок” і „Казка про козла” Самуїла Маршака в перекладі Грицька Бойка (див.: Маршак С. Казки, пісні, загадки. – К.: Дитвидав, 1960.– 455 с.). „Кицин дім” іде нині в Київському театрі юного глядача на Липках та в Житомирському обласному театрі ляльок.
В останній прижиттєвій книжці, збірці „Швидко казка мовиться...” (К.: Веселка, 1978) , Грицько Бойко виступив у новому для себе жанрі – драматургії. Заключний її розділ „Мандрівки моїх друзів” складався з двох п’єс-казок для театрів ляльок: „Космічна подорож” та „Про Андрійка і Терпця”.
Перший твір – данина дуже актуальній на той час темі освоєння космосу, польотів на Місяць і водночас цікава, доступна дітям старшого дошкільного віку гра. Головні герої – братик і сестричка – складають казочку про пригоди, яких зазнали вони і їхні друзі-ляльки в космічних мандрах, про те, як дружба допомагає долати усі труднощі. Казка написана легким ритмічним віршем, з гумором.
Друга п’єса – прозова, хоч із вкрапленням віршів та пісень, розрахована на трошки старшого глядача – школяра молодших класів. Серед персонажів – діти, іграшки, звірі та птахи, побутові речі (приміром, стілець, м’яч, щоденник) і Терпець – жолудяний чоловічок, який і допомагає головному героєві Андрійку, а разом з ним і юним глядачам затямити одну незаперечну істину:
„Невезіння від невміння
І від поспіху бува!
Починати й не кінчати
Нам усім не до лиця,
Бо уміння без терпіння –
Наче казка без кінця!”

Вадим Григорович Бойко (3.07.1951 – 11.06.2005) – поет, драматург, прозаїк, перекладач, член Спілки письменників СРСР з 1979 р. і Спілки театральних діячів, переможець двох Всесоюзних (1975, 1979) і двох Республіканських (1981) конкурсів драматургів, лауреат премії імені І. Котляревського (1994).
Як і батько, Грицько Бойко, почав свою літературну творчість з поезії. Теж іще школярем друкував вірші у періодиці (в газетах „Зірка”, „Сільські вісті”, „Молодь України”, у журналах „Піонерія”, „Дніпро”, альманахах „Творчість юних”, „Поезія”). Тричі твори юного поета були премійовані на конкурсах, які проводили ЦК ЛКСМУ, Міністерство освіти та Спілка письменників.
Коли вчився на третьому курсі факультету журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, вийшов друком збірник „Трилисник” (К.: Рад. письменник, 1971). Одним із трьох його авторів був Вадим Бойко. Затим юнак зосередився на драматургії.
У студентські роки була створена героїчна віршована драма на дві дії „Ніна Сагайдак”, відзначена 1975 року на Всесоюзному конкурсі ЦК ВЛКСМ, Міністерства культури СРСР та Спілки письменників СРСР.
Дія п’єси відбувається у часи Другої світової війни. У центрі драми – реальна героїня-підпільниця, юна балерина з міста Щорса на Чернігівщині Ніна Сагайдак. Мали своїх прототипів і деякі інші персонажі. П’єса успішно йшла в сімдесяті роки на сцені Чернігівського обласного драматичного театру.
1978 року у видавництві „Молодь” вийшла однойменна книжка. Благословляючи її у світ, відомий драматург Олексій Коломієць відзначав знання життя і щирість молодого письменника: „Уже в першій п’єсі відчутне вміння автора не лише цікаво вибудовувати сюжетну лінію, а й розкрити внутрішній світ героїв, що, на мою думку, головне в драматургії. Говорю „в першій п’єсі”, бо Вадим Бойко продовжує активно працювати в цьому нелегкому жанрі. Я мав можливість ознайомитись із його новими драматургічними творами. Із приємністю можу висловити надію, що до нас іде вдумливий, своєрідний драматург”.
Час підтвердив слушність прогнозів метра. Вадим Бойко плідно працював у драматургії для дорослих і для дітей. Він автор більш як тридцяти різножанрових п’єс (віршованих і прозових драм та комедій, казок, лібрето оперет), які друкувалися в періодиці, виходили окремими книжками, йшли на сценах українських театрів та за рубежем.
Був відомий також як автор та ведучий художньо-публіцистичної програми Українського телебачення „Ситуація”. У телеп’єсах торкався пекучих проблем сьогодення, після показу спектаклів проводив передачі-бесіди із зацікавленими глядачами та фахівцями з відповідної галузі (юристами, економістами та ін.).
Для театральної сцени драматург працював головним чином як комедіограф, а для екранного втілення писав здебільшого драми з елементами психологічного детективу. Ці твори склали збірку „Рано чи пізно” (К.: Рад. письменник, 1991. – 295 с.).
Пізніше за сценаріями В. Бойка на телебаченні йшов серіал „Дачні пристрасті”.
За одноактною п’єсою "Ви замовляли Діда Мороза?" було знято відеотелефільм (1984) з Анатолієм Хостікоєвим та Оленою Аміновою у головних ролях. Ця п’єса йшла в Українському малому драматичному театрі на Прорізній (Київ); в перекладі російською мовою була надрукована в альманасі „Современная драматургия” (М.: Искусство, 1982. – № 4. – С. 150-157). У передмові до цієї публікації Микола Зарудний, ніби продовжуючи сказане Олексієм Коломійцем, наголошував: „І ще одна цінна для будь-якого письменника якість – уміння дивуватися. Можливо, тому він так охоче працює в поезії для дітей, багато перекладає з інших мов”. І потім: „Услід за „Ніною Сагайдак” була поставлена в театрі його комедія для юних глядачів „Незвичайний урок”. Смішна, написана вигадливо, із добрим гумором, п’єса розповідала про хлопчину-підлітка, світ якого, на жаль, не завжди зрозумілий його дорослим, збагаченим життєвим і педагогічним досвідом наставникам... Упевнено почуває себе драматург і в жанрі одноактної п’єси. Він відчуває характери своїх героїв, уміє вибрати ситуацію, в якій вони розкриваються повністю і разом з тим неоднозначно”.
До речі, комедія „Митько Негода (Незвичайний урок)” теж була відзначена на Всесоюзному конкурсі драматичних творів для дітей та юнацтва (1979), вдало поставлена в Миколаєві і видана окремою книжкою (Бойко В. Незвичайний урок. – К.: Веселка, 1987).
Юні глядачі і читачі добре сприйняли цей твір. Їх цікавили проблеми ровесників. Та й батькам були небайдужі переживання підлітків, особливо тих, котрі „не як усі”. І добре, коли, як у комедії, трапиться мудрий педагог і розбереться, що кому болить, що в класному колективі, в стосунках дітей і педагогів не так. А ще краще, коли всі зрозуміють, наскільки цінне почуття – щирість, коли спробують вилікуватись від черствості, байдужості.
1989 року вийшла наступна збірка комедій для дітей „Старе сідло” (К.: Веселка), в якій уповні розкрився гумористичний і версифікаторський талант Вадима Бойка. Написані за мотивами українського фольклору віршовані комедії „Старе сідло” і „В нашім лісі об’явився” дотепно висміюють підлабузництво, пристосуванство і прославляють дружбу, боротьбу за торжество справедливості. Герої казок з одного боку традиційні, а з іншого – виразно неповторні, збагачені з волі автора суто індивідуальними рисами, наділені самобутньою лексикою, манерою висловлювання, темпераментом. Сюжети обох казок – стрімкі, вигадливо веселі. Найвищих оцінок заслуговують діалоги, надзвичайно прості і водночас дотепно вишукані. Інколи просто забуваєш, що п’єса написана у віршах, настільки невимушено йде спілкування між персонажами. Жарти, дотепи, під’юджування, каламбури, гра слів, цілі гнізда ідіом – просто розсипи гумористично-сатиричних перлинок.
1993 року з’явилася ще одна драматургічна книжка, адресована дітям: „Даринка, Гриць та нечиста сила” (К.: Веселка). Перша п’єса-казка на дві дії, що дала назву збірці, розповідала про дивовижну силу любові до коханої людини, до Вітчизни, про те, як багато важать у житті рідне слово, рідна мова, пісня, рідний край. Друга – „Чарівна булава” – теж прославляла вічні цінності: вірність, хоробрість, кмітливість. Молоді козаки та їхні мудрі і мужні подруги завжди знаходять вихід із скрутного становища і пошивають у дурні ворогів-чужинців. Твори ці виявилися в перші роки незалежності України надзвичайно актуальними і одразу знайшли своїх шанувальників. Особливо добре п’єси були сприйняті на Івано-Франківщині, звідки автору приходили дуже теплі листи від цілих класів, які своїми силами бралися підготувати вистави.
Ще кількома роками раніше казка „Даринка, Гриць та нечиста сила” надихнула на постановку Київський академічний театр імені Івана Франка. Спектакль був схвально оцінений театральною громадськістю та журналістами.
Саме за ці три згадані вище книги драматургії для дітей Вадимові Бойку було присуджено премію імені І. Котляревського.
У доробку Вадима Бойка для дітей є ще чимало комедійних сценок, інтермедій, одноактівок ( "Перемет" , „І так буває”, „В гостях у Костика”, "Сюрприз" , „Без няньок”, „Кому грати Червону Шапочку?”), що друкувалися переважно у репертуарних збірниках „Сурмач” (К.: Мистецтво). Ці мініатюри присвячені сучасним дітям, які дружать і сваряться, закохуються і страждають від того, що їх не розуміють, які завзято відстоюють свої права на власні погляди, смаки, вибір друзів, а також на поведінку, вчинки „не за шаблоном”. Благодатний матеріал для самодіяльних шкільних театрів і студій при палацах школярів!
Спеціально для Полтавського театру ляльок В. Бойко написав новорічну п’єсу-казку „Карабура”, поставлену напередодні 1998 року.
Була створена для театру ляльок, але так і не побачила сцени казка "Про хлопчика Клаповушка і дуже доброго чарівника" . Зате ця п’єса підштовхнула автора до написання „майже правдивої повісті” для школярів „Клаповушко і К ”. Книжка вийшла у видавництві „Веселка” 2006 року.
Ще чекає свого сценічного втілення романтично-комедійна п’єса у віршах "Козаки і Лейба-шинкар" – чи не найулюбленіший твір В. Бойка, написаний на початку 90-х років, схвалений Міністерством культури України та управлінням театрального мистецтва у 1992 році і надрукований аж через 14 років у другому випуску альманаху „Сучасна українська драматургія” (К.: Укр. письменник, 2006). До слова, про труднощі з постановкою віршованих п’єс йдеться у щемкій передмові до цього твору. Її автор – Богдана Бойко, дочка Вадима Григоровича. Але про третє покоління далі.
Спочатку згадаємо про переклади, здійснені В.Бойком, точніше, про перекладені ним драматургічні твори, бо ж були ще й прозові казки, повісті, поезії, пісні, тексти до мультфільмів та кінофільмів тощо.
Завдяки Вадимові Григоровичу заговорили українською герої Леоніда Андреєва, Юрія Візбора, Євгенії Гінзбург, Юрія Олеші, Олександра Островського, Віктора Розова, Михайла Рощина, Ніни Семенової, Аркадія Ставицького, Михайла Шатрова, Юрі Туулика, Олександра Чхаїдзе, Ханса Луйка, Рустама Ібрагімбекова, Георгія Данаілова, Джеймса Голдмена, Уільяма Люса та багатьох інших драматургів. І навпаки – російською – зазвучала славнозвісна „Бояриня” Лесі Українки. Але то – за спеціальним замовленням театру. І все це адресувалося дорослим. А для дітей були перекладені: віршована п’єса-казка „Тілі-бім, тілі-бім” (за твором С. Маршака) Валерія Безрука, п’єса для театру ляльок „Бережи усмішку” Юрія Бобошка і Всеволода Данилевича, чарівна казка „Мар’я – краса, золота коса” Альберта Вербеця, зоологічна казка „Діалоги з клітки” Олександра Костинського, лялькова п’єса-казка „Потапич” В. Лівшиця та І. Кичанової, п’єса у віршах „Кольорове молоко” Володимира Орлова, п’єса-казка „Сестра моя – русалочка” (за мотивами казки Г.-Х. Андерсена „Русалочка”) Людмили Разумовської, казка „Дракон” Євгена Шварца, пісні до п’єси „Пригоди капітана Врунгеля” (за мотивами повісті А. Некрасова) Юхима Чеповецького і Давида Черкаського.
Із власних пісень до теле- та кінофільмів найпопулярніші тексти – до фільму-казки „Іванко та цар Поганин”.
В останні роки В. Г. Бойко перекладав в основному для видавництв, писав гумористичні бувальщини, готував нові телепроекти і надиктовував дочці спогади про зустрічі, спілкування з відомими драматургами і поетами, про свого батька і діда Пилипа , який теж мав хист до віршування і навіть видав поетичну збірку „Чайка” (М.: СіМ, 1925). „Усім нам, Бойкам, схоже, легше висловлюватися віршами, ніж прозою”, – констатував Вадим Григорович.

Богдана Вадимівна Бойко (нар. 26.05.1977) – поет, прозаїк, драматург, перекладач, член Національної спілки письменників України з 2004 р., лауреат літературних премій видавництва „Смолоскип” (1997, 1999, 2000) та дипломант Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів „Гранослов-2000”. Автор збірки лірики "На зеленій струні" (К.-Л.: СТМУ „Ліга-Артіс”, в-во „Сполом”, 2002), а також книжок для дітей „Яка ж пора найкраща?” (Х.: Ранок, 2005), "Веснянка для ведмедика" (К.: Країна мрій, 2005), „Добрий день, шановна свинко!” (К.: Країна мрій, 2006), "Розумні дітки: Книга вихованої дитини" (К.: Країна мрій, 2006), „Вдома у звірят” (Х.: Ранок, 2006) „Настусині друзі” (Х.: Ранок, 2006), „Де були, що бачили” (Х.: Ранок, 2006), „Потішки” (Х.: Ранок, 2006), „Оповідки дерева й квітки” (Казкові оповідання) (Х.: ТОВ. „Сінтекс, ЛТД”, 2006), „А гарний видався деньок” (К.: Преса України, 2007), „Поряд із мамою” (Х.: Ранок, 2008), „Граємось і ростемо” (Х.: Ранок, 2008), „Кошеня і килимок” (Х.: Ранок, 2008).
Усі книжки видавництва „Ранок” виходили паралельно в авторському перекладі російською мовою.
Співпрацює з кількома українськими видавництвами як автор і упорядник тематичних збірників, адресованих дітям. В її упорядкуванні вже побачили світ близько двадцяти книжок.
Багато творів Б. Бойко друкувалися в періодиці (зокрема, в журналі „Барвінок”), в різноманітних хрестоматіях і тематичних збірниках, казки періодично звучать на українському радіо в передачах „Вечірньої колисанки”.
Театрознавець за освітою (закінчила 1999 р. Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого), має публікації в журналах „Український театр”, „КіноТеатр”, „АртЛайн”, „Театрально-концертний Київ”, „Контрамарка”, в газетах „Культура і життя”, „Столиця”.
Під егідою УНІМА було видано перший випуск збірника „Лялькарі України”, де вміщено дві статті Б.В. Бойко – про життєвий шлях і драматургію Юхима Чеповецького і Всеволода Данилевича (К., 2003. – С. 85 – 92, 145 – 152).
  Працює у Київському муніципальному академічному театрі ляльок (донедавна Київський міський театр ляльок), де й відбулася 26 грудня 2000 р. прем’єра її п’єси  "Різдвяна колискова" за Біблійним сюжетом. Музику до неї написав народний артист України Михайло Чембержі, постановку здійснив народний артист України Сергій Єфремов, художник вистави – заслужений художник України Василь Безуля. Вистава і досі в репертуарі театру.
У книзі відгуків багато зворушливих записів про цей спектакль: „Браво! Дякуємо! Надзвичайно образний і гарний спектакль, хороша музика, хороші тексти. Олег Король, 19.12.2004 р.”; „Спасибі колективу театру за чудове свято!”; Чудова вистава. Ми вже на ній вдруге з сином. Жовтенко, 19.12.2004 р.”; „Спасибі за чудовий спектакль про Різдво Христове! Дуже дохідливо і красиво розказана така важлива для всіх історія. Прекрасна постановка, музика і, головне, добрий настрій. Ольга Леонтенко, режисер-документаліст, 19.12.2004”; „Величезне спасибі! Чудово! Спектакль зворушив не лише дорослих, а й дітей. По-справжньому. З усіх спектаклів, на яких ми були, цей моїй дитині сподобався найбільше. Спасибі ще раз!”; „Велике спасибі за виставу на Біблійну тему, за якою наші дітки пізнають Бога, побільше б таких цікавих і гарних виступів. Батьки, 19.12.2004”; „Дуже цікава і добра вистава, я думаю, що таких казок повинно бути більше, тому що вони набагато цікавіші, ніж усі ці неживі мультфільми. З Різдвом Христовим! Студент 1 лялькового курсу Александренко Євгеній, 7.01.2005”; „Спасибі! Дивовижний спектакль-молитва. Славне і чудове уславлення Народження Спасителя. Вдячні глядачі Андрій і Іван Попови. 7.01.2006”; „Спасибі! Це дуже висока майстерність – донести дітям чудо народження Христа у цікавій і дохідливій для них формі. Мама Лариса і донька Аліса, 7.01.2007”; „Спасибі велике за Ваше свято у Вашому театрі! Спектакль був дуже чудовий і повчальний для наших дітей і внуків. Бабуся Микити, 7.01.2006”; „Велике спасибі! Так приємно було побачити такий світлий спектакль! Особливо у наш жорстокий і прагматичний час. Спасибі ще раз за таке чудове свято. Мама, Галина, 7.01.2006”, „Вистава незабутня. Дуже гарні ляльки, музика красива, актори змогли передати глядачам (особливо дітям) радісний і світлий настрій. Ця вистава найкраще навчає дітей і розповідає про Бога. Ваш театр відвідуємо вже 6 років. Вже виросли двоє синів, вони передивилися всі вистави. Дякуємо. Успіхів і щастя всім. Родина Жури, 7.01.2006”, „Надзвичайна вистава. Істина. Частіше й більше б такої правди. Ігор, 7.01.2007”.
Схвально оцінена вистава і в статті „З надією на щастя і добро” кандидата мистецтвознавства Майї Ржевської („Урядовий кур’єр”. – 2004. – 6 січ.)
„Різдвяна колискова” брала участь у традиційному міжнародному фестивалі театрів ляльок „Різдвяна містерія” у місті Луцьку 2003 року.
Аудіозапис опери-вертепу "Різдвяна колискова" зроблено фірмою „Етнодиск” 2004 року.
Перший варіант п’єси із назвою „Під зорею Вифлеєма” було вміщено в журналі „Українська культура” (1999. – № 11-12, С. 34-36).
Значну частину літературного доробку Богдани Вадимівни становлять художні переклади, літературні перекази та обробки творів. Зокрема, вона переклала українською поезії Сергія Михалкова та Агнії Барто, російською з української – дитячі вірші Романа Скиби.
Переклала комедію на 4 дії „Невільниці” Олександра Островського (2003 року ішла дипломна студентська вистава в Учбовому театрі при Київському Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, режисер – Володимир Судьїн).
Але особливо багато перекладено Богданою Бойко п’єс для театрів ляльок – з білоруської та російської, а у співавторстві з Сергієм Єфремовим – із польської мови. Значна кількість цих перекладів знайшла сценічне втілення.
На сцені Київського державного академічного театру ляльок іде вистава „Гіньйоль у Парижі” Я. Осниці та Я. Вільковського (з польської), ця ж вистава поставлена Сергієм Єфремовим у Житомирському обласному театрі ляльок, де також ідуть переклади п’єс „Про добре чортенятко” Мирослава Кулеші (з польської), „Мій хазяїн Дон Жуан” (п’єса С. Єфремова для театру ляльок за мотивами світової класики, адресована дорослому глядачеві, із віршами С. Зирянова, переклад з російської п’єси і віршів Богдани Бойко); „Принцеса на горошині” Н. Бурої та Е. Смирнової за казкою Г.-Х. Андерсена поставлена в Рівненському обласному театрі ляльок (переклад з російської); у Миколаївському театрі ляльок поставлені п’єси „Лисиця-обманщиця” М. Супоніна (з російської) і „Карлсон-чарівник” Н. Шавви за твором Астрід Ліндгрен (переклад з російської).
Також перекладені п’єси для театру ляльок: „Шлях до Вифлеєму” („Братик Віслючок”) Сергія Ковальова (з білоруської), „Курочка Ряба, або Казка про звичайне щастя та золоте нещастя” Артема Макеєва (з російської), „Ріпка” О. Висотської (з російської), „Нова земля” Юліуша Вольського (з польської), „Одна вдома чи Гра в Казку” Малгожати Камінської-Собчик (з польської), „Дивний вовчик” Є. Жуковської (з російської), „Пригоди ягнятка” Неллі Осипової (переклад і сценічна обробка з російської).
Здійснено Богданою Бойко також переклади частини пісень до вистав „Новорічні пригоди” Володимира Гайдая, „Казка шкереберть” Юхима Чеповецького, „Курочка Ряба та Мишка” Руслана Саянова (Рустика); створено поетичні номери до постановки Сергія Єфремова „Наталка Полтавка” за твором Івана Котляревського.



Создан 30 сен 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником